Методи неруйнівного контролю в авіації

Деталі літаків сконструйовані таким чином, що вони переносять величезні навантаження, тому з часом у компонентах літального засобу можуть з’являтися різні дефекти. І їх своєчасне виявлення відіграє дуже важливу роль для безпечної експлуатації. Особливе місце в авіації посідають методи неруйнівного контролю, які дають змогу проводити перевірки як під час виробництва нових літаків, так і під час технічного обслуговування старих. Такі методи дають змогу виявити дефекти, поки вони перебувають у допустимих межах, щоб можна було вчасно вжити відповідні заходи з ремонту або заміни деталей. Давайте дізнаємося, які використовуються методи неруйнівного контролю в авіації.

Які методи неруйнівного контролю використовують в авіації?

Для виявлення дефектів, тріщин, корозії та інших пошкоджень в авіації можуть використовуватися різні методи неруйнівного контролю, зокрема:

  • Вихрострумовий контроль. Суть цього методу ґрунтується на законі електромагнітної індукції. Допомагає виявити дефекти, виміряти товщину матеріалу і покриття. Для цього біля випробовуваного об’єкта розташовується спеціальна котушка, що живиться змінним струмом. Котушка створює змінне магнітне поле, яке взаємодіє з випробовуваною деталлю і створює поблизу вихрові струми. Саме зміни в їхніх фазах і величині вказують на наявність і тип дефектів. Варто зазначити, що вихрострумовий контроль, хоч і є дуже популярним в авіапромисловості, проте, має низку недоліків. Зокрема, він вимагає дуже ретельної інтерпретації сигналів, може використовуватися лише на струмопровідних матеріалах і вирізняється підвищеною чутливістю до змін магнітної поверхні (це ускладнює можливість контролю зварних швів із феромагнітних матеріалів). Також такий спосіб контролю не виявляє дефекти, які розташовані паралельно поверхні об’єкта контролю. Для його проведення необхідне спеціальне обладнання та вміння інтерпретації даних.
  • Магнітопорошковий контроль. Для проведення такого тестування досліджувані об’єкти спочатку намагнічуються, а потім покриваються спеціальним матеріалом з магнітними частинками. У місцях локалізації дефектів магнітні частинки притягуються, що дає змогу візуалізувати проблемні ділянки. Магнітопорошковий контроль дає можливість виявити як поверхневі дефекти (товщиною від 0,002 мм і глибиною від 0,02 мм), так і підповерхневі дефекти (розташовані на глибині до 1,5 см). Це дуже зручний, нескладний і водночас якісний метод неруйнівного контролю, який не потребує особливо складної підготовки поверхні.
  • Вібротермографія. Цей метод використовує механічну вібрацію для виявлення тріщин. Для його проведення необхідний ультразвуковий рупор або перетворювач, який стикається з деталлю, що перевіряється. Під час тестування пристрій поширює коливання, і якщо на їхньому шляху зустрічається тріщина, її поверхні від вібрації труться одна об одну, що супроводжується виділенням теплової енергії. Її, своєю чергою, може виявити тепловізійна камера. Такий метод дослідження ефективно виявляє різні поверхневі та підповерхневі дефекти, зокрема мікродефекти. Але він може використовуватися далеко не на всіх деталях і насилу дає змогу обстежити великі поверхні. Серед недоліків цього методу – досить висока вартість обладнання.

Ще контроль в авіації може здійснюватися за допомогою методу ультразвукової дефектоскопії, однак цей метод також вимагає використання громіздкого і дорогого обладнання.

Магнітопорошкова дефектоскопія в авіації

Такий метод контролю широко застосовується в авіації. З його допомогою можна виявити різні дефекти, зокрема:

  • втомні тріщини, що з’явилися в різних деталях, зокрема рухомих компонентах крил;
  • порушення цілісності болтів;
  • поверхневі та підповерхневі дефекти пофарбованих елементів;
  • дефекти валів турбін або компресорів;
  • тріщини елементів шасі тощо.

Завдяки своїй точності та ціновій доступності магнітопорошкова дефектоскопія в авіації є дуже популярним методом контролю якості. Єдиний недолік цього методу полягає в тому, що він підходить для діагностики тільки виробів з феромагнітних матеріалів.

Які товари використовуються при перевірці авіаційних апаратів?

Як часто слід проводити неруйнівний контроль в авіації?

Частота проведення неруйнівного контролю в авіації залежить від кількох чинників, включно з типом літального апарата, його експлуатаційними умовами, віком, станом, а також регулятивними вимогами відповідних авіаційних організацій.

Зазвичай авіаційні організації мають детальні програми обслуговування, що включають рекомендації з неруйнівного контролю. Ці програми можуть визначати конкретні інтервали для проведення різних видів неруйнівного контролю, таких як ультразвукове обстеження, рентгенівський контроль, магнітний контроль та інші методи.


Зазвичай нові літаки можуть зажадати меншу частоту неруйнівного контролю, оскільки їхні компоненти ще не зазнали значного зносу і старіння. Однак із віком літака, особливо якщо його експлуатаційні умови складні (наприклад за високих навантажень або агресивного клімату), інтервали між неруйнівними контролями можуть збільшуватися.


Загалом, для визначення оптимальної частоти неруйнівного контролю в авіації потрібно враховувати багато факторів і дотримуватися рекомендацій відповідних авіаційних організацій і виробників літальних апаратів.

ukUK